BANDA
Контекст і концепція Новий офіс креативної агенції banda розташований на Ярославовому Валу — вулиці, що стала осередком сучасного бізнесу та молодих креативників. Другий поверх дореволюційної будівлі перетворився на гнучкий простір, який поєднує творчу майстерню, квартиру та робоче місце, що відходить від традиційних офісних моделей.
Нас надихнули високі стелі та історична фактура приміщення. Ми організували простір так, щоб повною мірою використати його архітектурну пластику і водночас створити домашню атмосферу для великої команди. Від традиційного розставлення робочих столів ми відмовилися одразу на користь вільної розсадки: невимушені лаунж-групи та спільні робочі столи — кожна зона тут трансформується залежно від щоденних потреб.
Зонування та планування Несучі стіни будівлі природно поділили поверх на зони. У цю структуру ми вписали два нові об’єми з антресолями. В одному розміщено санвузли й технічні приміщення, а нагорі — додаткові місця для сидіння. В іншому — переговорні, над якими облаштовано лаунж-зону. Решта простору залишається відкритою та гнучкою: вхідна зона, головна зала зі сценою, кухня-їдальня і майстерня.
Головну залу облаштовано групами м’яких меблів, спільними столами за індивідуальним проєктом і підвищеним подіумом, який можна використовувати як сцену. Таке гнучке планування підтримує роботу в невеликих групах, презентації та спільні сесії — і все це в затишній атмосфері квартири-студії. В інтер’єрі багато унікальних вінтажних речей, ретельно дібраних для проєкту.
На сцені розташована мобільна робоча зона зі столами, виготовленими за індивідуальним проєктом, і легкими складаними стільцями від Chairworks. Навпроти — невимушений куточок для зустрічей із вінтажним диваном, кріслами та італійським скляним столом на скульптурній металевій основі.
Круглий робочий стіл, виготовлений за індивідуальним проєктом, доповнюють чотири білі стільці Canouan, створені Giofra для італійського бренду Frag. Зону освітлює футуристичний торшер Pedrali з білого полікарбонату, що додає візуальної легкості й графічної чіткості. Велика шафа з брашованого алюмінію водночас окреслює зону і вміщує частину бібліотеки студії.
Як у будь-якій великій родині, серцем офісного життя стала кухня-їдальня — простір, де команда збирається впродовж дня. Острів із нержавної сталі поєднано з дерев’яним блоком шаф, у якому сховано всю потрібну техніку. Хвилясту барну стійку доповнюють культові стільці Deja-vu від Magis. Між вікнами ми зберегли викраски фарби — візуальне нагадування про творчий шлях проєкту. Поруч висить невелика робота Макса Забродського, яка додає кухні грайливості.
Обідню зону організовано невеликими камерними групами: вінтажні стільці Castelli оточують скромні столи, а великі рослини м’яко зонують простір і дають змогу візуально перепочити від робочого ритму.
Теплий об’єм, оздоблений дубом, приховує блок санвузлів із душем і технічні приміщення. Усередині простір огортає насичений вохристий тон, що підсилює затишну атмосферу. Фактурна стеля з інтегрованим освітленням візуально розчиняє простір і продовжується в дзеркальних відображеннях. Головний акцент — стільниця з кварциту з виразним малюнком, яку доповнюють скляні бра від Tini.
Одним із ключових побажань команди був простір для практичних експериментів і творчих пошуків. Так з’явилася майстерня — відкрита зона в дальньому кінці зали.
Панелі з брашованого алюмінію працюють як великий сортер, де зберігаються інструменти, матеріали й усе необхідне для щоденних творчих вправ. Символічно, що саме тут виставлено колекцію нагород агенції — нагадування про процес, який стоїть за кожним результатом. Поруч — великий спільний стіл і торшер, зібраний із трьох світильників Ikea, — просте рішення з грайливим характером.
Центральну групу для відпочинку утворюють диван і два крісла культового дизайнера Eugen Schmidt для Soloform (1960–1970-ті). Їхня насичена вохриста шкіра органічно поєднується з журнальними столиками з травертину, а м’який світлий килим довершує композицію теплом і фактурою.
Ще одна затишна лаунж-зона займає дальній кут: насичено-коричневий шкіряний диван, два данські модульні крісла 1960-х, круглий джутовий килим, торшер-арка та яскрава робота Олексія Кондакова.
У центрі вхідної зали — стійка рецепції за індивідуальним проєктом зі скульптурною геометрією, що м’яко поблискує нержавною сталлю. За нею стоїть шафа з напівпрозорого пластику, яка розсіює світло й візуально полегшує інтер’єр. Над стійкою підвішено світильник Amisol від Luceplan, що м’яко освітлює простір і створює привітну атмосферу з перших кроків.
Зону очікування формують яскраво-червоні вінтажні стільці Dietiker, журнальний стіл Kint і наївна робота Даніка Манжоса — кольоровий акцент на тлі стриманої палітри.
Вхідну зону відокремлюють дерев’яні двері. Ми свідомо шукали старе скло — з включеннями та структурними дефектами, — щоб підтримати історичний контекст. Ще однією важливою знахідкою стали оригінальна ліпнина й декоративні фризи, які відкрилися під час демонтажу і були дбайливо відреставровані. Стіни вхідної зони оздоблено дубовими панелями, за якими сховано вбудовані шафи для особистих речей.
